ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ дисертаційний КЕРАМГЕЙТ
(основні фігуранти)
У колі українських керамологів уже давно обговорюється інформація про те, що володарка 4-х національних КерамҐАНДЖІВ Олена Щербань невдовзі буде захищати докторську дисертацію. Про це свідчило зарахування її в докторантуру кафедри музеєзнавства та пам’яткознавства Харківської державної академії культури, опублікування «докторської» монографії, масований презентаційний піар і несподіване втаємничення від читачів і науковців.
Хто, окрім згаданої кафедри, взявся лобіювати захист КерамҐАНДЖЕВОЇ дисертантки, довгий час залишалося загадкою.
Нарешті, у «Спецвипуску газети «Освіта України» МОН України, № 3 за 2018 рік, нещодавно опубліковано повідомлення про прийняття до захисту дисертації на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук багаторічним номінантом і переможцем номінації «КерамҐАНДЖ» (публікації з нікчемними керамологічними сюжетами» Національного конкурсу публікацій на теми керамологіЇ, гончарства, кераміки в Україні «КеГоКе» ОЛЕНОЮ ЩЕРБАНЬ. Ось його зміст:
«Щербань Олена Василівна, докторант кафедри музеєзнавства та пам’яткознавства Харківської державної академії культури: «Еволюція традицій використання глиняного посуду в народній культурі харчування українців Наддніпрянщини другої половини XIX − початку XXI ст.» (07.00.05 − етнологія). Спецрада Д 35.222.01 в Інституті українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України та Інституті народознавства НАН України (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4; тел. (032) 270-70-22). Науковий консультант − Павлюк С. П., доктор істор. наук, професор, академік НАН України, директор (Інститут народознавства НАН України). Опоненти: Кожолянко Г. К., доктор істор. наук, професор, голова Буковинського етнографічного товариства; Сополига М. Д., доктор істор. наук, директор (Музей української культури, м. Свидник, Словаччина); Франко О. О., доктор істор. наук, професор, професор кафедри етнології (Львівський національний університет імені Івана Франка МОН України). (327/3)».
Рік тому Олена Щербань на основі своїх статей, у тому числі й визнаних науковою спільнотою України КерамҐАНДЖЕМ опублікувала монографію «Глиняний посуд в народній культурі харчування українців Надніпрянщини (друга половина ХІХ – початок ХХІ століття» [Харків : Олександр Савчук [вид.], 2017. – 272 с.: іл.], яка теж номінується в номінації «КерамҐАНДЖ» Національного конкурсу публікацій на теми керамології, гончарства, кераміки в Україні «КеГоКе» (за публікаціями 2017 року). Книгу було надруковано в Харкові, відомим видавцем О. О. Савчуком. За свідченням видавця, «другий напрям» його видавничої діяльності – «видання книг на замовлення автора. В такому разі замовник фінансує проект видання…» [див.: http://savchook.com/about-publishers/]. Отже, Олена Щербань сама профінансувала видання монографії й відповідно, за свідченням видавця, отримала весь тираж. Як ви думаєте, чи потрапили книги на прилавки книжкових магазинів? Звичайно ж ні, бо автор не для цього їх друкувала власним коштом. Робила це тому, що наявність монографії є однією з вимог подання до захисту докторської дисертації.
Книга не потрапила до жодної книгарні України. Таким чином автор постаралася, щоб до захисту докторської дисертації з книгою ознайомилося якомога менше науковців.
Дисертація буде захищатися на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 35.222.01 Інституту українознавства імені Івана Крип′якевича НАН України та Інституту народознавства НАН України Її персональний склад затверджено наказом Міністерства освіти і науки України від 21 грудня 2015 року № 1328 строком на три роки:
- доктор історичних наук, професор ЛИТВИН Микола Романович, спеціальність 07.00.01 “Історія України”; голова Спеціалізованої вченої ради;
- доктор історичних наук, доцент СОЛЯР Ігор Ярославович, спеціальність 07.00.02 “Всесвітня історія»; заступник голови Спеціалізованої вченої ради;
- кандидат історичних наук ХАХУЛА Любомир Ігорович, спеціальність 07.00.02 “Всесвітня історія»; учений секретар Спеціалізованої вченої ради;
- «доктор історичних наук АЛЕКСАНДРОВИЧ Володимир Степанович, спеціальність 07.00.01 “Історія України”;
- «доктор історичних наук,БАНДРІВСЬКИЙ Микола Стефанович, спеціальність 07.00.04 “Археологія; доктор історичних наук, БОЛЯНОВСЬКИЙ Андрій Валентинович, спеціальність 07.00.02 “Всесвітня історія”;
- доктор історичних наук, ВОЙНАРОВСЬКИЙВіктор Миколайович, спеціальність 07.00.04 “Археологія”;
- доктор історичних наук, ГОЛИК Роман Йосипович, спеціальність 07.00.01 “історія України”;
- доктор історичних наук, Гупало Віра Деонізівна, спеціальність 07.00.04 “Археологія”;
- доктор історичних наук, професор ЖЕРНОКЛЕЄВ Олег Станіславович, спеціальність 07.00.02 “Всесвітня історія”;
- доктор історичних наук, професор КАЧАРАБА Степан Петрович, спеціальність 07.00.02 “Всесвітня історія”;
- доктор філологічних наук, професор КИРЧІВ Роман Федорович, спеціальність 07.00.05 “Етнологія”;
- доктор історичних наук, доцент КОМАР Володимир Леонович, спеціальність 07.00.02 “Всесвітня історія”;
- доктор історичних наук, професор КОНДРАТЮК Костянтин Костянтинович, спеціальність 07.00.01 “Історія України”;
- доктор історичних наук, професор КРАСІВСЬКИЙ Орест Якубович, спеціальність 07.00.05 “Етнологія”;
- доктор історичних наук, професор КРУШЕЛЬНИЦЬКА Лариса Іванівна, спеціальність 07.00.04 “Археологія”;
- доктор історичних наук, старший науковий співробітник МАЦКЕВИЙ Леонід Геогрійович, спеціальність 07.00.04 “Археологія”;
- доктор історичних наук, професор, академік НАН України ПАВЛЮК Степан Петрович, спеціальність 07.00.05 “Етнологія”;
- доктор історичних наук, професор ПАТЕР Іван Григорович, спеціальність 07.00.02 “Всесвітня історія”;
- доктор історичних наук, професор ПОШИВАЙЛО Олесь Миколайович, спеціальність 07.00.05 “Етнологія”;
- доктор історичних наук, старший науковий співробітник СИТНИК Олександр Степанович, спеціальність 07.00.04 “Археологія”;
- доктор історичних наук СКОЧИЛЯС Ігор Ярославович, спеціальність 07.00.01 “Історія України”;
- доктор історичних наук, доцент ТАРАС Ярослав Миколайович, спеціальність 07.00.05 “Етнологія”;
- доктор історичних наук, професор ФРАНКО Оксана Омелянівна, спеціальність 07.00.05 “Етнологія”;
- доктор історичних наук ШКРАБ’ЮК Петро Васильович, спеціальність 07.00.01» [http://www.inst-ukr.lviv.ua/uk/kadry/spec-rada/].
Як видно, у складі ради є й два відомі українські керамологи – Віра Гупало та Олесь Пошивайло, позиція яких щодо майбутнього захисту сумнівної дисертації науковій спільноті досі не озвучена.
Закономірно постає питання: а судді ж хто (тобто опоненти)?
А тут дивовижно виявляються сучасні наукоподібні шулерські технології, які дозволяють псевдонауковцям легко здобувати наукові ступені. Відповідно до них Спеціалізованою радою було обрано й затверджено опонентів за принципом: чимдалі від Наддніпрянщини й подалі від гончарства, кераміки, керамології. Тобто, щоб вони не побачили в кваліфікаційній дисертаційній роботі кричущих наукових ляпсусів, плагіату й міфотворчості.
Отож, усі вони не уродженці Наддніпрянщини і не дослідники традиційно-побутової культури Наддніпрянщини. Один навіть мешкає поза Україною й досліджує винятково етнографію українців Східної Словаччини.
Усі вони є знаними й поважаними дослідниками-етнологами, але дуже далекі від керамології й знання традиційної гончарної культури українців Наддніпрянщини. Складається враження, що їм певною мірою підсунули свиню, запросивши бути опонентами, розраховуючи саме на їхню необізнаність в керамологічній темі. Можливо, це зробили й умисне, з метою дискредитації вчених, адже наперед було відомо, що фахово опонувати («суперечити») дисертаційне дослідження вони не зможуть, бо зовсім не знайомі з матеріалом. Зокрема:
- Георгій Кожолянко, народився в с. Кам′яна Чернівецької області. Відомий дослідник історії та етнографії, зокрема поселень та житла, інших аспектів традиційно-побутової культури Буковини. Писав про народну їжу українців Буковини, аматорськи згадуючи при цьому про використовувані для приготування страв глиняні вироби. Жодної окремої публікації про традиційне гончарство не має. Знання про гончарну культуру українців – на рівні аматорських уявлень. У своїх працях одночасно вживав назви «горщик» і «горшок»; писав про «керамічну макітру», «керамічні двійнята» (правильно – глиняні); стверджував, немовби горщики-двійнята мали поширення тільки на Поділлі та в Західній Україні, хоча насправді – на всій території України; писав про «глиняно-керамічні глечики»; макітри називав горщиками; розрізняв «керамічні горшки та горщики» тощо [див.: Кожолянко Георгій. Етнографія Буковини. – Чернівці: Золоті Литаври, 1999. – Т. 1. – С.319, 320, 321,322, 323].
- Мирослав Сополига, народився в м. Свидник, Словаччина. Відомий дослідник традиційної культури Пряшівщини (Східна Словаччина), головним чином народного будівництва й сакральної архітектури. Здійснював активну польову пошукову народознавчу діяльність на теренах Східної Словаччини. Побіжно писав про народне харчування українців Східної Словаччини. При цьому не має жодної публікації з проблематики народного гончарства. Традиційно-побутову культуру Наддніпрянської України ніколи не досліджував. Знання про гончарну культуру українців – на рівні аматорських уявлень.
- Оксана Франко, народилася в м.Калуш Івано-Фанківської області: «Сфера наукових зацікавлень: етнологія, історія української етнографії як науки, історія України ХІХ−ХХ ст., франкознавство. Тематика досліджень: наукова діяльність Федора Вовка, Кирило-Мефодіївське товариство; діяльність О. Ф. Кістяківського, наукова діяльність Вадима та Данила Щербаківських, М. Я. Рудинського, В. Б. Антоновича; родинні стосунки Івана Франка; видання наукової спадщини Федора Вовка» [http://old.clio.lnu.edu.ua/Pracivniki_kafedri_etnologii/Zapisi/2012/3/28_FRANKO_OKSANA_OMELANIVNA.html]. Більшу частину творчого життя пропрацювала в архівних установах. У польових умовах традиційно-побутову культуру ніколи не досліджувала. Отже, досконалим знанням гончарної культури, як і загалом традиційно-побутової культури Наддніпрянщини, не володіє. Знання про гончарну культуру українців – на рівні аматорських уявлень.
